ꑭ ᴠᴀʟʜöʟʟ ✙
🇺🇦 105 років Українській Військовій Організації.
Перша світова війна була доволі трагічною в історії української нації, яка опинилася по різні боки фронту. Руїни імперій, які залишила по собі війна, стали плацдармом для нових збройних протистоянь, революцій та політичних і військових розправ. На цьому плацдармі виникли і Перші визвольні змагання, за результатами яких у 1921 році через некомпетентність демократично-соціалістичних еліт та зраду Польщі припинили своє існування УНР та ЗУНР. Вся територія України, крім східної Галичини і західної Волині, опинилась під владою більшовиків. Галичина та Волинь — в складі Другої Речі Посполитої.
Українське населення тих західноукраїнських земель, які перебували під контролем польської влади, примусово полонізувалося. Польська адміністрація усунула українців з урядових посад, заборонила вживати терміни “українець”, “Галичина”, запровадивши замість них “русин” і “Східна Малопольща”, а також вжила заходів для роз’єднання та ізоляції українців різних земель, створивши так званий “Сокальський кордон” між Волинню і Галичиною. Університетську освіту могли здобути лише ті, хто склав присягу на вірність Польській державі. Те ж стосувалося і викладачів-українців.
Саме в цьому контексті виникла УВО — захист української національної ідентичності потребував швидких та рішучих дій. Українські ветерани Першої світової війни — загартовані боями та полоном радикали, попри втрату якої-не-якої, але Батьківщини, постановили продовжувати збройну боротьбу, проте вже на своїх умовах та за свій порядок. 30 липня 1920 року в Празі на засіданні Стрілецької ради — політичного органу формації Січових Стрільців, під проводом Євгена Коновальця було створено Українську Військову Організацію. Створено, звісно ж, нелегально.
УВО зберегла ядро старшин військ УНР та ЗУНР, а перший осередок в тому ж році було утворено у Львові. У боротьбі члени УВО застосували тактику індивідуального терору. «Терор буде не тільки нашим засобом самооборони, але й аґітації; аґітації, яка дійде до всіх — своїх і чужих, без огляду на те, чи хочуть вони цього, чи ні», — писав писав Євген Коновалець. А в часописі “Сурма” йшлося: «..не думає У.В.О. служити інтересам других народів... У.В.О. є свідома цього, ... що її обов'язком є шукати собі союзників і вести серед народів світа пропаґанду, щоб підготовити відповідну основу й симпатії в світі, для загального зриву Українського Народу.»
Там же йшлося про те, що «...У.В.О. є орґанізацією, для якої тільки інтерес Української Нації є й буде основним у її діяльності…». Впродовж 1922 року бойовики УВО вели широку диверсійну діяльність: На західноукраїнських землях було здійснено 38 диверсійних актів на залізничному транспорті, спалено військові склади та приміщення поліції, пошкоджено системи телеграфно-телефонного зв’язку виконано 20 замахів на зрадників і окупантів. Є також інформація про організоване УВО націоналістичне підпілля і в центральній та східній Україні, на жаль, виявлене і страчене більшовиками.
Найзначнішим свідченням впливу та рішучості Організації є виконання присуду смерті зраднику Михайлу Дзіковському, якого брати Сокольські вистежили аж у далекій Москві. Підпільники мали складний та тернистий шлях з успіхами та поразками, успішними атентатами та втратами побратимів, і сьогодні, століття потому, ми їх згадуємо, що лише доводить правоту їхнього терору. 3 лютого 1929 року у Відні сили українських націоналістів об’єднались навколо УВО, яка стала військовою референтурою новоствореної за ініціативою Коновальця ОУН.
☠️ @vallholl
